Вапнякові тераси Памуккале. Туреччина
Серед червоних пагорбів здалеку виділяється білизною Памуккале в Західній Анатолії. Бавовняний палац (так перекладається з турецької ця назва) являє собою каскад травертинів - вапнякових порід. Насичену вапняком та вуглекислотою воду цих джерел вважали цілющою ще греки та римляни, які відвідували найближче до курорту місто Ієраполіс. У древніх купальнях серед мраморних колон і сьогодні відпочивають туристи. У Памуккале на схилі пагорбу протяжністю 2 км і шириною 300 м б'ють гарячі джерела. Тисячі років вода стікала вниз і формувала вапнякові поклади. Тераси у вигляді раковин зі стінками нагадують шматки вати, з яких спадають нарости і утворюють каскад. Побачити це диво природи зараз дуже важко: надто велику шкоду нанесли йому туристи. На сьогоднішній день доступні для відвідування тераси - це бетонні копії, які прийняли білий колір під дією термальних вод.
Водоспад Анхель. Венесуела
Увесь світ дізнався про цей водоспад завдяки пілоту Джеймсу Ейнджелу (по-іспанськи Анхель). Висота водоспаду - майже 1 км. Він вважається найвищим у світі. Джеймс побачив його вперше в 1933 р., а повернувся туди в 1937, приземлився на плато Ауянтепуй, з якого спадав водоспад. Літак сильно постраждав і не міг злетіти. З віддаленого куточку південно-східної частини Венесуели Ейнджелу та його трьом супутникам довелося добиратися до цивілізації пішки. Історія про жахливу 11-денну подорож стала відомою на весь світ, і водоспад був названий на честь пілота, хоча відкрив його венесуелець Ернесто Санчес Ла Крус.
Дорога гігантів. Великобританія
Колись на цьому місці був міст із Ірландії в Шотландію. Та велетень, котрий прийшов битися з суперником, злякався його і, тікаючи, зруйнував міст. Так говорить легенда. Дорога гігантів у північноірландському графстві Антрім нагадує бруківку для велетнів. 60 млн років тому тут одне за одним сталося три виверження вулкану, які залишили після себе потоки застиглої лави. Лава мала бути дуже рідкою, однорідною і не містити газів, щоб відкластися такими шестикутними плоскими колонами, яких тут близько 40 тис. Вони стоять вертикально, близько одна до одної, покриваючи узбережжя на 5 км. Деякі колони досягають висоти 12 м. Те, що можна бачити тут сьогодні - результат ерозії. Процес тривав мільйони років - хвилі та вітер попрацювали над цим природним шедевром і частково зруйнували високі колони.
Блакитний грот. Італія
Найпопулярніше місце на острові Капрі (Неаполітанська затока) - Блакитний грот. Це карстова печера висотою 15 м, довжиною 54 м і шириною 30 м. Вона розташовується в північній частині острова трохи вище рівня моря. Колись вхід до гроту був вищим і ширшим, але через осідання острову Капрі до печери веде невеликий низький прохід, через який може проплисти лише маленький човник. Блакитний грот був відомий ще римлянам і слугував мініатюрним святилищем; тоді, як і зараз, світло проникало всередину, заломлюючись крізь воду і забарвлюючи печеру в яскравий блакитний колір.
.jpg)
